29 липня 2026 року Іран відхилив пропозицію Оману щодо спільного управління Ормузькою протокою. Як повідомило Reuters із посиланням на високопоставленого іранського чиновника, оманський план «не мав жодного шансу на успіх». Тегеран виступив проти рівного розподілу повноважень і наполягає на управлінні протокою виходячи із зон відповідальності двох країн, без залучення інших держав.
Підтверджені наслідки рішення
Відмова Ірану закріплює такі позиції, озвучені чиновником:
- домовленість 50/50 не відповідатиме інтересам Ірану;
- весь вхідний маршрут протоки та частина вихідного маршруту мають перебувати лише під контролем Ірану;
- Оман має контролювати ділянку протоки у своїй зоні відповідальності.
Чиновник також висловив думку, що південні маршрути через протоку, які проходять територіальними водами Оману, можуть становити небезпеку для судноплавства.
Фактологія події
План Оману, підтриманий державами Перської затоки, передбачав створення спільної системи управління протокою та запровадження добровільних зборів за користування маршрутом. Іранський чиновник заявив, що Сполучені Штати та Саудівська Аравія намагаються змусити Оман прийняти «нереалістичні плани». Контекстом для рішення стало підписання у середині червня (за версією hromadske — 18 червня) меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном, який передбачає 60-денний період для узгодження остаточної мирної угоди, розблокування судноплавства та зняття морської блокади.
